Час від часу всім нам трапляються на очі гарненькі пухнасті котики на коротких лапках. Це Манчкіни — порода, яка підкорює своїм неповторним шармом і грайливим характером. Манчкін має досить незвичайну і, можна сказати, романтичну історію походження, яка сягає початку 1980-х років. Свою назву вони отримали від вигаданих мешканців країни Оз, які з’явилися в книзі Лаймена Френка Баума. Манчкіни — маленькі та міцні створіння, і ця аналогія стала ідеальним описом для кішок цієї породи.
Все почалося в Луїзіані, США, коли Сандра Хоченедел, вчителька музики, знайшла вагітну кішку з незвично короткими лапами під час прогулянки. Це був 1983 рік. Вона вирішила забрати кішку до себе додому і назвала її “Блекберрі”. У Блекберрі народилося кілька кошенят, деякі з яких успадкували її короткі лапки. Одне з цих кошенят Сандра подарувала своїй подрузі Кей Лафранс, яка й стала першою розводчицею нової породи.
Кей Лафранс була зачарована незвичайними кішками і почала розводити їх, відстежуючи, чи передається коротконогість нащадкам. Виявилося, що це генетична мутація, яка успадковується за принципом домінантності, тобто якщо один із батьків має такий ген, є велика ймовірність, що й кошенята матимуть короткі лапи.
Незважаючи на свої короткі лапи, Манчкіни не мали проблем із рухливістю і виявилися такими ж активними і грайливими, як і звичайні кішки. Їхня незвичайна зовнішність швидко привернула увагу любителів кішок, і порода почала здобувати популярність. Однак це не означало, що їх відразу визнали всі фелінологічні організації.
Манчкін — це скоріше не окрема порода, а результат генетичної мутації, що впливає на довжину лап. Ця мутація може передаватися будь-якій породі кішок, зберігаючи їхні інші характеристики. Наприклад, існують британські манчкіни, рэгдолл манчкіни, шотландські манчкіни тощо. Тобто “манчкін” вказує на фізичну особливість — короткі лапки, а не на специфічні ознаки певної породи, такі як форма тіла, шерсть чи інші риси. Кішки з цією мутацією можуть виглядати зовсім по-різному залежно від своєї основної породи, проте їх об’єднує ця одна спільна характеристика.
Поширення та популярність Манчкінів
Перший публічний показ Манчкінів відбувся в 1991 році на виставці кішок у Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку. Це викликало справжній фурор. Багато хто був у захваті від нової породи, хоча деякі фелінологи ставилися до неї скептично, вважаючи, що короткі лапи можуть спричинити серйозні проблеми зі здоров’ям, зокрема з хребтом та суглобами.
Однак подальші дослідження довели, що Манчкіни не мають жодних особливих проблем із здоров’ям через свою будову тіла. Навпаки, вони є абсолютно здоровими і витривалими кішками. Це дозволило породі здобути офіційне визнання в деяких фелінологічних організаціях.
Згодом Манчкіни стали все більш популярними в Європі, Азії та інших регіонах. Їхнє миле обличчя, короткі лапки і жвава вдача підкорили серця багатьох любителів кішок. Водночас порода залишилася досить рідкісною, що ще більше підігрівало інтерес до неї.
Опис породи Манчкін
Манчкіни — це середнього розміру кішки з короткими лапками, що є їхньою головною характеристикою. Довжина тіла у Манчкінів нормальна, як у інших кішок, але їхні лапи приблизно вдвічі коротші. Це створює враження, що Манчкіни ніби ковзають над підлогою, коли вони рухаються. Інколи за це їх називають «кіт-такса».
Шерсть Манчкінів може бути як короткою, так і довгою, і вони бувають різних кольорів і візерунків. Голова цих кішок має клиноподібну форму з широким лобом і округлими вухами. Очі великі й виразні, зазвичай вони мають мигдалевидну форму, а їх колір залежить від кольору шерсті.
Щодо характеру, Манчкіни є дуже товариськими та ласкавими. Вони відомі своєю грайливістю і допитливістю, їм цікаво все, що відбувається навколо. Ці кішки легко уживаються з іншими домашніми тваринами і люблять проводити час із людьми. Вони досить активні, незважаючи на свої короткі лапи, і з задоволенням бігають, стрибають та граються.
Догляд та утримання Манчкінів
Хоча Манчкіни мають незвичайну зовнішність, догляд за ними не сильно відрізняється від догляду за іншими породами кішок. Вони не потребують особливого харчування, але важливо забезпечити їх збалансованою дієтою, багатою на білки, щоб підтримувати здоров’я і активність.
Для короткошерстих Манчкінів достатньо регулярного розчісування раз на тиждень, щоб видалити відмерлі волоски і зберегти блиск шерсті. Довгошерстих Манчкінів слід розчісувати частіше, принаймні двічі на тиждень, щоб запобігти утворенню колтунів.
Також важливо слідкувати за чистотою вух, зубів та кігтів. Оскільки Манчкіни є активними кішками, їм слід забезпечити достатню кількість іграшок і простору для ігор. Вони люблять досліджувати нові місця, тому багаторівневі будиночки або полиці будуть їм до вподоби.
Щодо здоров’я, Манчкіни не мають особливих генетичних захворювань, пов’язаних із їх коротконогістю. Вони живуть у середньому від 12 до 16 років, що є типовим для домашніх кішок. Їхня вага зазвичай коливається від 2,5 до 4 кг.
Порода Манчкін, хоч і є відносно молодою, вже встигла здобути чимало прихильників по всьому світу. Їхня незвичайна зовнішність, милі манери і активний характер роблять їх ідеальними домашніми улюбленцями. Незважаючи на свою рідкість, Манчкіни продовжують підкорювати серця нових шанувальників, і немає сумнівів, що їхня популярність буде тільки зростати.
Особисто моя думка, надзвичайно милі і дивовижні котики.
